Відвідини рідного краю

Стараннями Трепак М.І. та її родичам з Воловця, у Н.Воротах нас радо зустріли   в кафе «Оксана», почастували закарпатськими стравами та супроводили на самий верх Верецького перевалу, де вже ми дізнались про історію Угорського народу та його «слід»  у цьому місці. Трохи нижче вершини перевалу розташований пам’ятник Січовим стрільцям, - дань пам’яті ми віддали і їм.  

Розпрощавшись з п.Іваном та його дружиною на Воловецькому перевалі ми вирушили далі до уже традиційного місця відвідин - урочища Шипіт. Всі хто вперше відвідав цю місцину з допомогою підйомника біля кафе «Затишок»  піднялись на вершину гори Гемба.на жаль, погода не дуже сприяла - на самій вершині розпочалась злива, проте вернулись всі з вершини радісні та щасливі,а ще на зворотньому шляху майже до самого Подобовця нас проводжала казкова веселка. В оселі пана Лозана з Подобовця нас чекала гостинна вечеря та жарко - натоплена лазня, де всі охочі змогли поправити своє здоров’я та відпочити для подальших мандрів.  

На наступний день 1.05.2011р. земляки вирушили до гостинної оселі тьоті Соні - мами нашої землячки Глеби Л.М. у селі Сойми. Тут відбулося широке знайомство з особливостями закарпатської кухні за що окреме щире спасибі господиням. Далі дорога нас привела до надзвичайно колоритного високогірного села - Колочава. Дякуючи нашому гіду - Василю Васильовичу ми ознайомилися з Святодухівською церквою та музеєм старого села, історією, колоритом і традиціями горян. Їдучи вздовж Тереблі ми милувались Вільшанським водосховищем, краєвидами сіл Вільшани, Золотарьово, Драгово.

В Хусті ми повернули в напрямку Берегова і ближче до вечора прибули до відомих термальних джерел у селі Косонь. Враження незабутні, а ще підігріті мінеральною водою, ніякі примхи погоди не стали на заваді(бо ж розпочалася злива).  Вечеряли ми у угорському ресторанчику «Зустріч» - де під місцеву мадярську музику вже дали волю емоціям.

Наступний день ми провели у дорозі додому, проте заїхали на дегустацію вина у с.В.Береги до відомого винороба Івана Урсти,  зупинились біля центру Європи та скуштували запашних шашликів у рідному для Семенюка П.П. селі Лазещина, а ще вручили Сертифікати причетних до закарпатського земляцтва тим хто вперше відвідав Закарпаття разом із земляками.

Рівне зустріло нас нічною прохолодою...