ПЕРЕЛАЗ	ЧЕРВЕНА РУЖА ТРОЯКА
Перелаз, перелаз Від сусіди до нас. "Сусідський легіню (2) Чом не ходиш до нас?" "До вас би ходити, Тебе би любити — Я хлопець молодий, Знаю ся ганьбити" "Моя хата при дорозі, Соломою крита, Ходи до ня, милий, Хоч я буду бита. Верхом, милий, верхом Прийди до ня смерком, Прокладу ти значок На верхній облачок. Дівка м була, дівка, Не було ми пари. Так за мною хлопці йшли, Як дождяні хмари"	Червена ружа трояка. (2) Мала я мужа, мужа я мала, Мала я мужа пияка. Він нич не робить тіьки п’є, (2) Прийде додому, додому прийде, Прийде додому, мене б’є. Не бий ня, мужу, не карай (2) Лишу ти діти, діти ти лишу, А сама піду за Дунай. Коли на Дунай сідала (2) Білов хусточков, хусточков білов, Білов хусточков махала. "Вернися, жоно, додому. (2) Діти ти плачуть, плачуть ти діти, Діти ти плачуть за тобов."
ЛЕТІВ ПТАШОК ПОНАД ВОДУ	ЦВІТЕ ТЕРЕН, ТЕРЕН ЦВІТЕ
Летів пташок понад воду, Скаламутив піском воду, Заки дівча воду брало, Із Романом розмовляло. «Ой Романе, Романочку, Пусти мене додомочку, Бо я матір лиху маю - Буде бити, добре знаю». «Ой пущу тя додомочку, Відгадай ми гаданочку. Відгадаєш - моя будеш, Не вгадаєш - чужа будеш. А що росте без коріння? А що сходить без насіння? А що грає - голос має? А що плаче - сліз не має? Камінь росте без каміння, Сонце сходить без насіння, Скрипка грає, голос має. Серце плаче - сліз не має".	Цвіте терен, терен цвіте Листя опадає. Хто в любові не знається, Той горя не знає. А я молоденька, Вже горя зазнала, Вечероньки недоїли, Нічки не доспала. Візьму я крісельце, Сяду край віконця. Ой ще очі не дрімали, А вже сходить сонце. Терен цвіте, цвіте терен Не хочеться спати. Десь поїхав мій миленький Іншої шукати. Очі мої, очі Що ви наробили? Кого люди обминали, А ви полюбили.
ЧЕРЕЗ РІЧЕЧКУ, ЧЕРЕЗ БОЛОТО	ОЙ НА ГОРІ ЖИТА МНОГО
Через річечку, через болото Подай ручечку, моє золото. Подай ручечку, подай другую, Подай личенько, най поцілую. Ой ти, дівчино зарученая, Чого ти ходиш засмученая? Ой як я маю весела бути? Кого я люблю, важко забути! Ой ти, дівчино, очима блудиш, сама не знаєш, кого ти любиш! Ой знати знаю, кого кохаю, Тільки не знаю, з ким жити маю.	Ой на горі жита много, йой, йой, йой, йой, йой, Половина зеленого, гоя-гой, гоя-гой, гоя-гой! Ішли його дівки жати, йой, йой, йой, йой, йой, Тай забіли серпи взяти, гоя-гой, гоя-гой, гоя-гой! Серпи взяли, хліб забули, йой, йой, йой, йой, йой, Такі тоті женці були, гоя-гой, гоя-гой, гоя-гой! Коби його хлопці жали, йой, йой, йой, йой, йой, Вони б йому ради дали, гоя-гой, гоя-гой, гоя-гой!
ОЙ МАРІЧКО, ЧІЧЕРІ, ЧІЧЕРІ, ЧІЧЕРІ	ДИНЬ, ДИНЬ, БІЛИЙ ДИНЬ
Ой Марічко, чічері, чічері, чічері, Розчеши ми кучері, кучері, кучері! (2) Я би тобі чесала, чесала, чесала, Коби мати не знала, не знала, не знала! (2) Мати буде дивити, дивити, дивити, Я ся буду ганьбити, ганьбити, ганьбити! (2) Ой Марійко, що то-то, що то, що то, що то-то, В тебе личко побито, побито, побито! (2) А я була у млині, у млині, у млині,  Цілувала’м легінів, легінів, легінів! (2)	Динь, динь, білий динь,  вставай, дівко, клади вгинь.(2) Дівка встала, вгинь наклала, не є того, што чекала. Динь, динь, білий динь, вставай, дівко, клади вгинь.    Динь, динь, білий динь,  вставай, дівко, клади вгинь.(2) Збирай тріски по дворови, вари їсти легіньови, Динь, динь, білий динь, вставай, дівко, клади вгинь.    Динь, динь, білий динь, вставай, дівко, клади вгинь.(2) Збирай тріски, най ся курят, най ся люде мнов не журят, Динь, динь, білий динь, вставай, дівко, клади вгинь.
В ЗЕЛЕНІМ ГАЙОЧКУ	ТЕЧЕ ВОДА КАЛАМУТНА
В зеленім гайочку пташечки співають (2) Вже мого ми лого, вже мого милого На війну збирают. На війну збирают, коника сідлают (2) "На кого ня лишаш, на кого ня лишаш, Мій милий шугаю?" "Лишу я тя, лишу, сам не знаю, кому. (2) За два, за три рочки, за два, за три рочки Вернуся додому. Три рочки минули - хлопці з війни ідуть. (2) З-під мого милого, з-під мого милого Лем коника ведуть. Ведуть його, ведуть - начорно прикритий. (2) Ой то мій миленький, ой то мій миленький На війні убитий	Тече вода каламутна, Мила моя, чого`сь смутна? Я не смутна, лем сердита: Через тебе`м сночі бита. Била мене мамка сночі За йванкові чорні очі, Ще й казала, буде бити, Щоби Йванка не любити. Мамко моя, зроб ми дащо, За Іванком дуже тяжко. Мені мати ворожила, Взяла тичку та й набила. Мамко моя солоденька, І ти була молоденька, Ти ходила так за няньком, Як я тепер за Іванком. Тобі було легко, мати, Між своїми вибирати. Ти вийшла за мого нянька, Я люблю чужого Йванка. А я Йванка так любую, Де зійдуся, там цілую Ой Іване, серце моє, Нема таких, як ми двоє. Тече вода коло млина, Мамко моя я не винна, Бо ми такі паровані, Як горнята мальовані.